Сервіс, будь-ласка...
...Цього разу кума я будив спозаранку...
Та всі зусилля були марними... Довелось шукати справедливості в світі самотужки...
Зробив я у сарайчику собі дошку оголошень... згодиться, думаю... а тут виявилось, що до неї нічого не клеїться... став я допомоги по сусідах шукати... думаю... оце ж зі мною її Похап майстрував... мабуть, він й підкаже в чому справа!..
Заходжу я до Похапа...
Добридень! - кажу...
Do you speak English?.. - повільно відповідає той...
Ото я й наполохався... чого це він?.. невже не можна нашою, мужицькою?..
Вибігаю я з його хати, аж сусіди з вікон поблизу виглядати почали, та й бідкаюсь... на кого ж ще розраховувати можна?..
Думав я, думав та й надумав...
В нас же на околиці села столяр живе - майстер, кажуть, на всі руки... От я похапцем й до нього рушив...
Добридень Похапе Гуровичу!!! - кажу я. Цей столяр тезкою попередньому господарю був...
О!.. Вот и сосед наш в гости забрел!!! - одповідає він.
Це було занадто... Ще цей якоюсь росєйською відповіда... похапцем я й від нього втік...
Що ж ото робити? - думаю...
І надумав.
Як такі в нас сусіди, то краще майструвати власноруч...
У рідному сараї!