Куди я попав?...
Не знаю, звідки узялася ця божевільна ідея з поїздкою, однак... вирішуйте самі, наскільки вона вдала
Епізод 1. Приборкання фіч.
Поїзд рушив повільно... навіть дещо надто повільно... але їхав... що, знаючи УкрЗалізницю, не могло не здивувати...
У червні курортний сезон ще не відкрито, тож й люду було небагато... Принаймні, заповнені були ті купе, у яких усі квитки купувались однієї сім'єю...
...Почало темнішати... Увімкнули лампи... Прогрес... Світло... Демонстрація технічних можливостей розпочалась... Чому розпочалась?.. Бо вже за кілька годин почали працювати нічники... щоправда, основне світло вимкнули... насолоджуйтесь чимось одним, любі пасажири...
Здогадка підтвердилась... Зранку усіх чекала нова несподіванка - радіо... технологічний шедевр... місце проживання шансону... щоправда, навіть його кількість виявилась замалою... тож деякі пісні довелось прослухати тричі...
Епізод 2. Прибуття.
Сонце палило нещадно... Однак, це було дрібницею, порівняно з тим, що очікувало на платформі...
Війна...
За прибульців...
Себто, туристів...
Поясню... Бердянськ - виключно місце для відпочинку... майже з відсутньою будь-якою іншою діяльністю... Отже, головний шлях до відпочинку - здача житла... кімнат, хаток, квартир, номерів... Вибрати є з чого... Навіть ціни коливаються від 25 гривень за кожну людину на добу й до сотень долярів... щоправда, не за людину, а номер...
Потрібно було готуватися до захисту... Від кого?.. Двох бабусь та дядька, готові будь-яким способом боротися за гроші... Вельми вдало, треба помітити...
Епізод 3. Бабця Атакує.
Не дарма, одна з бабусь випадково привернула мою увагу... Незважаючи на те, що ми вже обрали, чиїми послугами скористатися - вона вперто слідувала за нами з воістину фанатичною впертістю...
Довелося застосувати дипломатію... "Стара шкапа" вирвала обіцянку повернутися на вокзал, якщо нас не влаштовуватиме запропоноване дядьком-конкурентом...
Реакція була навдивовижу енергійною...
"Та я знаю, де він живе... то й від моря, й від центру (міста) далеко... Ви повернетесь, я знаю! Буду чекати..."
Ніхто не повернувся...
Залишається лише здогадуватись, скільки їй довелося чекати... Саме це не дає розмістити таке бажане твердження, що під час пошуку місця для мого проживання жодна старушенція не постраждала...
Епізод 4. Перевірка зору.
Особисто мені квартира видалась не надто затишною... на перший погляд... Тож, ми змогли подивитися також будинок щасливого дядька (не забувайте, з якими суперниками йому довелось воювати...), а також помешкання його знайомих...
Запам'ятався чомусь будинок...
Уточню... сама кількаповерхова споруда з кількома санвузлами, неохайними сходами та безліччю дверей не привернула моєї уваги... Натомість, господарка...
Знаєте, можливо я й роблю забагато висновків, але один погляд на прибираючу цього монстра жінку чомусь навів мене на думку, що Бердянськ - не краще місце для виходу заміж... Бажаєте переконатись?..
Попри переконання, врешті було обрано саме перше помешкання...
Епізод 5. Mobilis in Mobile.
Лайф, як для новачка в Україні, не дав про себе погано думати... щоправда, лише у містах... Вздовж залізниці він мене все ж розчарував...
Київстар також себе не осоромив... хоча, інакше й не мало бути, враховуючи досвід оператора на ринку...
Отже, незважаючи на поїздку, ніщо не змогло позбавити мене спілкування у ICQ та перевірки пошти за допомогою Opera Mini... Звісно, з поштою я б ще довго возився... але Gmail знов приємно здивував своєю мобільною версією (http://m.gmail.com)...
P.S.: Три Nokia - цілком успішно "Connecting People"...
Епізод 6. Смерть тунцям.
Попередньо виправлюсь... жодного тунця помічено не було... Однак, були інші...
Бички.
Мені не вдалося виявити жодних свідченнь щодо війни, однак, вони вперто, у величезній кількості, штурмували берег... Безуспішно... Але ефектно...
Був змушений помітити, що вельми неприємно, йдучи до берега, чути хрускіт їх кісток під ногами...
Епізод 7. Дзень-дзень.
Звісно, містом спрагу досліджень не вгамуєш... Тим не менш, на це спромігся Малий Дзендзик...
...Корабель справив враження... за часів Титаника, таких не було... Велична металева фарбована конструкція у 9-10 метрів довжиною, близько чотирьох шириною й три висотою... досі дивуюся, як вона тримається на воді... хоча, може тому він і плаває маршрутом, де у жодному місці не глибше двох метрів?..
Не менш порадував і Його Величність Дзендзик... вражає розмірами - близько 3,8км у довжину, від 15 до 50 у ширину та кілька сантиметрів у висоту... себто, ледь здіймається над поверхнею води...
Звісно, не менш велична і природа Його Величності... Інколи, його відвідують ящірки та птахи... а хіба ще щось треба?
Зокрема, щодо ящірок... З цими дивовижними створіннями я познайомився уперше... маленькі зелені... смарагдові, вони ледве не сяяли на заході сонця... Щоправда, відслідковувати їх доводиться за коливаннями стебелів рослин... оком і не вслідкуєш...
P.S.: мені й досі ніяк не збагнути, чому воно йменується Дзендзиком...
Підсумок
Автором було винищено близько 6-7 піцц, численні кілограми черешень та інших продуктів, що, на своє горе, потрапили йому на очі...
P.S.: Решту епізодів буде додано за перемоги у нерівній боротьбі проти авторського склерозу...